Серед бурі
Шрифт:
Козак 4
А он ведуть.
Юрба вся так і сколихнулася, почувши ті слова. Дехто зітхає, дехто охкає, хреститься, і всі повернулися в той бік, відкіля мусив іти Коваленко.
Голоси
Ведуть уже... Ой боже!..
Великий гріх!.. А так і треба!.. Ні!
Тихо йдучи, ввіходить кільки збройних козаків, ведучи беззбройного Коваленка. Він у тій одежі, що і вчора, але без шапки. Проходити йому доводиться повз Лясковського, що сидить, бадьорячись, на коні. Вони ззираються очима. Лясковський спершу опускає очі перед поглядом Коваленковим, а тоді підніма вгору голову.
Лясковський
Ідіть мерщій,- нам ніколи бариться!
Юрба розступається, пропускаючі Коваленка. Він тихо, але твердою ступою зіходить на поміст. Зійшовши, озирається по людях, мов тукаючи когось очима і не знаходячи. Тоді говорить мов сам до себе:
Коваленко
Нема її... В останній час нема…
Хай буде так!.. Так ліпше: менше муки
Їй і мені…
(Кланяється народові на три боки.)
Панове молодці,
Товариші! Народе православний!..
Лясковський
Спиніть його,- хай не верзяка! Цить!..
Татарине, роби уже що треба!..
Татарин береться за плече Коваленкові, але зчиняється галас: народ кричить.
Голоси
Не можна так! Так не годиться!.. Ні!..
Говоре хай!.. Се ж перед смертю вільно…
Горленко
(до Лясковського.)
Не смієш ти заборонять йому!
Я стану сам з ним поруч на помості
І з шаблею добутою за те
Стоятиму, щоб говорив!..
Крицький
То право
У кожного, хто ставиться на смерть!
Голоси
Говоре хай!.. Не припиняйте слова!..
Коваленко
За мить яку покину я сей світ
І на суді я стану перед Бога,
І вірю я - по правді буде суд:
Радіючи, його я дожидаю...
В останній час оцей я вас прошу:
Коли зробив із вас кому я кривду,
Чим погрішив,- простіть мені той гріх!..
(Кланяється на всі три боки.)
Голоси
Прощаємо!.. Нема чого й прощати!..
Всі грішні ми!.. Ти добрий чоловік!..
Хай Бог тебе простить, коли в чім грішний,
А ми й сами щочасно грішимо.
Коваленко
Спасибі вам!.. (Уклоняється.) Іще я маю слово:
Зостанеться у мене удова…
Голоси
Доглянемо!.. За се ти не турбуйся!..
Вона від нас тут кривди не зазна…
Коваленко
Спасибі вам!.. Нехай же милосердний
Великий Бог з святих своїх небес
Вам, братчики, пошле і змоги, й сили,
Щоб рідний край в сей час оборонить
І визволить його з сії недолі,
Не попустить…
(Змовка, побачивши Оксану.)
Оксана вбігає, за нею Грицько. Оксана кидається крізь стовпище, вбігає на поміст і припадає до Коваленка.
Оксана
Не дам його!.. Він мій!..
Візьміть мене, його ж ви не займайте:
Не винен він!..
Лясковський
Геть звідціля! Назад!
Старовський
Стягти її з помосту та й кінчати!
Голоси
Хай каже!.. Хай!.. Нехай підожде кат!
Коваленко
Ой, горличко моя! Навіщо робиш
Ти знову се?
Оксана
Мовчи!.. Не знаєш ти!..
Побачиш сам, що добре я чиню.
Старовський
Стягніть її!
Білоченко
Не руш! Нехай говоре!
Оксана
Довідалась, що батько мій приходив
Вночі до нас на зраду підмовлять,
І зрадники такі у нас знайшлися:
Ханенкові оддать заприсяглись
Се місто й нас... Найголовніший зрадник
Ось серед вас…
Лясковський
(стріляє на неї з пістоля.)
Мовчатимеш же ти!
Оксана хитається, Коваленко її піддержує. Грицько кидається на поміст до Оксани.
Коваленко
Ой господи!.. Убив її!.. Оксано!..
Оксана
Не вбив іще… Лясковський - зрадник сей,
Був сю ніч там... він з ними умовлявся…
Білоченко
Ізрадник він і душогуб. Візьміть!
В'яжіть його!.. Мерщій!..
Лясковський
Се все брехня! Се вигадки!.. Вона зо злості бреше!
Оксана
Не вигадки... Я чула все сама…
(Показує на Грицька.)
І він те чув…
Грицько
Еге, я чув: се правда!
Все, що вона сказала вам,- було.
Посвідчити прийшов я вам сю зраду,
І на суді ще більше я скажу.
Лясковського стягають з коня, віднімають зброю і крутять назад руки.
Коваленко
Оксаночко, дай рану подивитись.
Оксана
Не треба, ні... нічого, любий мій…
Та тільки я чогось немов не встою…
Падає, але Коваленко й Грицько піддержують її й кладуть на поміст.
Коваленко