Серед бурі
Шрифт:
Жінка 3
Коли ж, козаченьку, таке цікаве... Бач, як вона було, що полковницина мати та була родима відьма, і дочка її, полковниця б то, родима відьма, та ще й учена... Дак вона, полковниця, і підманила полковника, бо вона, звісно, з нечистою силою знається, то й робить так, щоб нечистій силі догодити... Дак і підманила полковника, каже: давай зробимо так, щоб на вигублення роду благочестивого... От вона взяла та перекинулась!...
Жінка 2
(перепиняючи.)
Сорокою!
Жінка 3
Еге ж, сорокою,- щоб ніхто не пізнав із наших,- та до ляхів: хочете, я вам скажу таке слово, щоб на вигублення роду благочестивого? Ну, ті, звісно, хочуть... Дак вони й сказали, а ті їм скуп дали... А до неї перелесник літав... а сотник Лясковський те й побачив та й підглядів у вікно...
Козак 2
Пху! Чортова брехуха ідолова!..
І чого тільки не наплеще своїм лепетливим язиком!
Жінка 2
Еге, наплеще!.. А коли ж сотник сам бачив,
як вони гроші лядські лічили.
Козак 3
А може ж, і правда?
Козак 2
І ти туди ж, розумний? До жінок.
Гетьте мені зараз ізвідси, щоб вас тут не було,
а то я вас…
Жінки
Який швидкий!.. Так розприндився!
(Переходять на другий бік майдану.)
Козак 2
Гидота!
Денис
(підходить.)
А що там?
Козак 2
Ет, чортові сороки плещуть!
Уже й склали казку, як саме зрадив полковник.
Денис
І не зраджував, та вже склали.
Дід Остап
Каже сам: зрадив, то зрадив.
Денис
Жінчину провину на себе взяв.
Козак 2
Та й жінчина провина не яка там уже непрощенна...
Треба ж і милосердя мати.
Козак 3
Собаці собача смерть!
Денис
(поважно.)
Мовчи вже краще!
Козак 3
А чого ж би то я мовчав?
Денис
(поважно.)
А того, що як буде полковник умирати, то попроси його, щоб він на тому світі за тебе господа милосердного благав: він мученик, то його Бог послуха, а ти без цього пропадеш у пеклі за свої діла.
Козак 3
Який праведний обізвавсь! Ховається між людьми.
Козак 4
А може ж, полковникова приведе свідка?
Козак 1
Де вже там!
Дід Остап
І не треба!
Козак 5
Ліпшого полковника знайдемо.
Козак-вартовик
Гей, не насувайте так, а то й нас
на поміст ізженете.
Козак 2
Та воно б вам дужче личило там бути,
ніж полковникові.
Козак-вартовик
Ге, дак на нас усіх місця мало на помості.
Татарин-кат
Дарма мало, я по один рубай.
Козак-вартовик
Утомишся.
Татарин-кат
Дарма утомишся - я звикай…
Денис
А я скажу ізнов, панове браття:
Великий се вчинила рада гріх,
І будемо всі одвічать за його,
За смерть оцю!.. Невинного вб’ємо!
Голос
Та що ж уже? Тепер уже не вернеш.
Денис
Не вернеш? Чом? Ще можна все вернуть.
Голос
Ох-ох, біда!.. І станеться ж отак-о!
Жінка 1
Старшина йде...
Козак 5
А справді вже іде.
Увіходять: Крицький, Білоченко, Горленко, розмовляючи.
Крицький
Ой, господи! І я се мушу бачить,
Сю смерть страшну! Навіщо ми прийшли?
Білоченко
Прийшли на те, щоб дати оборону,
Як свідка нам Оксана приведе.
Крицький
Чи приведе ж?.. Нема її і досі…
Чи хто не чув про неї, де вона?
Горленко
Я відчинив їй сам із міста браму
Ще звечора... Хоч сотник наказав,
Щоб не пускав її ніхто із міста...
Білоченко
Послухались його! Авжеж!
Горленко
Я їй
Хотів кого на оборону дати,
Але вона схотіла йти сама,
Так і пішла і не взяла нікого.
Я наказав, щоб зараз же її
Упущено, але немає й досі.
Білоченко
То, мабуть, так, що її вже не жди.
Голос
Гей, розступись! Пан наказний полковник!
Увіходять Старовський та Жилинський, за їми зараз же Лясковський.
Лясковський
День добрий вам, панове молодці!
Голоси
Здоров і ти!
Лясковський
А де ж злочинець досі?
Чого се з ним баряться довго так?