Чтение онлайн

В цю мить до бару ввійшла висока струнка дівчина в тісній зеленій сукні. Вона всміхнулася Мортону.

— Ось ключ від твого номера. Я не хотіла віддавати його портьє, нехай не знає, хто в тебе був.

Коли дівчина, подарувавши Кертісу кокетливий погляд, попрямувала до виходу, канадець суворо глянув на приятеля.

— Де ти з нею познайомився?

— Підчепив тут, у барі,— знизав плечима Мортон.

— Щось вона мені не подобається, — похитав головою Кертіс—Сюди, до бару, дівчат такого гатунку не пускають. Чи не підіслали її, часом, до тебе?

— Ет, якщо вже підсилати, то чому саме її, а не звичайнісінького найманого вбивцю?!

Кертіс похитав головою й повів далі:

— «Бічкрафт» номер 61800 досі стоїть на аеродромі в Монте-Крісті. Отже, Мерфі доставив Галіндеса саме туди. Звідти професора перенесли до військового літака, яким керував особистий пілот Трухільйо Октавіо де ла Маса.

— А Галіндес живий?

— Так. Принаймні, був живий, коли його привезли.

— Де ж він зараз?

— Тут, у місті, в порту. На власній яхті диктатора «Президент Трухільйо». До речі, я добре знайомий з Октавіо де ла Маса. Він може бути прекрасним джерелом інформації.

— Ти певен цього? Невже Трухільйо такий дурний, що зробив ворога своїм особистим пілотом?

— Ла Маса зовсім не політичний противник Трухільйо. Він — ворог сина президента, Рафаеля. Цей негідник свого часу звів рідну сестру пілота й покинув її з дитиною.

— То цей твій ла Маса — просто знахідка для нас!

— Атож. Але поки що ти повинен зробити інше: побалакати з Мерфі.

— Ти що, здурів?

— Анітрохи. Поговори з ним, як американець з американцем. Доведи йому, що Трухільйо завжди ліквідовує свідків своїх злочинів. Що цьому Мерфі треба негайно повернутися в Штати.

Мортон замислився. Він довго мовчав, зважуючи свої шанси на успіх. Потім кинув:

— Гаразд. Я побалакаю з містером Мерфі.

— Чудово! За півгодини він буде тут. Я запросив його.

…Після другої чарки віскі Мерфі, нарешті, запитав:

— Чого ви покликали мене сюди, Кертіс?

— Для серйозної розмови. Ось Майк хоче порадити вам щось.

Мортон вирішив одразу взяти бика за роги.

— То це ви, приятелю, привезли сюди Галіндеса? Мерфі здригнувся, озирнувся довкола, втупився очима в Кертіса.

— Звідки він це знає?

— Від мене, Тед. Заспокойтеся, ми зичимо вам тільки добра.

— Хто ще знає про це?

— Багато хто, містер Мерфі. Зокрема, все населення Сполучених Штатів. Ось, подивіться.

Мортон видобув з кишені старий номер «Нью-Йорк геральд трібюн», простягнув газету пілотові. Великий заголовок на першій сторінці сповіщав: «Викрадення людини! Професор Галіндес зник!». Мерфі схопив газету, підніс до окулярів. Поки читав, руки його тремтіли. Потім відкинув її вбік.

— Бачите, Тед, — голос Мортона зазвучав лагідно, приязно, — ви вскочили в халепу. За спиною тих, хто доручив вам перевезти Галіндеса, діє домініканський уряд. Щоб уникнути можливого міжнародного скандалу, Трухільйо усуне всіх свідків. І, звичайно, головного з них, тобто — вас. Тим-то вам треба якнайшвидше тікати звідси. Ми пропонуємо вам вилетіти разом з нами. В Штатах ви підете до прокурора, як свідок обвинувачення. Закон на вашому боці: адже ви не знали, кого везете. Вас не судитимуть. Будете лише свідком обвинувачення. На лаву підсудних сядуть справжні злочинці.

Мортон поклав руку пілотові на плече. Той обережно зняв її, підвівся і, звертаючись до Кертіса, сказав:

— На все добре, містер Кертіс. Дуже приємно було зустрітися з вами. Але ваш приятель мені не сподобався: він надто полюбляє дешеві жарти.

Коли двері за ним зачинилися, Кертіс вилаявся, завалив сигарету і, затягнувшись, сказав:

— Ну, що ж, єдина наша надія тепер — це ла Маса.

Цього разу їм пощастило: історія викрадення професора Галіндеса обурила капітана Октавіо де ла Маса.

— Я б давно залишив цей клятий острів, — сказав він Мортону. — Тільки у мене на руках мати й сестра з дитиною.

— Ну, це ми легко владнаємо, — перебив його Мортон. — Обіцяю, що й вам, і їм дадуть американське громадянство, їх треба буде відправити в Сполучені Штати завтра ж — скажімо, як туристів. Тепер щодо Мерфі. У вас бувають тренувальні польоти?

— Мало не щодня.

— От і чудово. Як тільки надійде звістка про прибуття ваших родичів у США, ви візьмете свого помічника Мерфі до себе в літак другим пілотом і…

— Приземлюся в Майамі! Все ясно, містер Мортон. Ла Маса підвівся, простягнув руку, але американець зупинив його.

— Ще хвилинку, містер ла Маса. Як ви гадаєте, чи є хоч якась можливість визволити Галіндеса?

— Боюся, що ніякої. Я не раз бував на яхті «Президент Трухільйо», добре знайомий з її капітаном. Яхту охороняє ціла рота головорізів. Проте, спробую щось узнати…

Ввечері ла Маса завітав у гості до капітана «Президента Трухільйо». Сидячи за пляшкою бренді в його каюті, він весь час напружено думав, як перевести розмову на бажану тему, коли капітан раптом сказав:

— Слухай, Октавіо, пам'ятаєш отой товар, що ти привіз із Монте-Крісті? Він зараз зберігається у мене в трюмі, коло машинного відділення. Наказано тримати на ланцюгу й не давати води. А тільки-но він зіпсується, — викинути за борт.

— Зіпсується?

— Ну, сам розумієш: умре. Та він більш як день не протягне, адже цілу добу лежить непритомний.

Коли ла Маса повертався додому темними вулицями нічного міста, мозок його свердлила одна думка: а що як Мортон усе ж спробує визволити Галіндеса? Ні, ризикувати не можна! Треба попередити американця, що робити не — безглуздо!