Мушкетери
Шрифт:
Він узяв білий глянсований аркуш фотопаперу і прочитав після слова Адреса:
МОСКВА ЛОМОНОСОВСЬКИЙ ВІСІМНАДЦЯТЬ КВАРТИРА СОРОК БЄЛОВУ НА МІСЦІ ТАЇРА ВИЯВЛЕНО НЕВИДИМЕ ІНФРАЧЕРВОНЕ ТІЛО ВЕЛИЧЕЗНИХ РОЗМІРІВ УТОЧНЮЄМО ВІДДАЛЬ ПРОФЕСОР ФАЙЗУЛЛІН.
РОЗДІЛ ШОСТИЙ І ОСТАННІЙ
Невеличка післямова
Коли все, про що розповідалося в повісті, було доведено нарешті до того ладу, який маємо зараз, ми віднесли рукопис одному дуже досвідченому чоловікові.
До речі, ви про нього вже знаєте. Це він порадив почати з того, з чого все почалося насправді.
Дуже досвідчений чоловік прочитав рукопис, склав його, акуратно зав’язав папку поворозочками і, не зводячи на нас очей, почав повільно протирати окуляри шматочком замші.
— Кепські справи! — вимовив він нарешті. — Нащо ви морочите голову читачам?
Автори перезирнулись.
— їв думці не мали, — сказав один із нас.
— Слово честі! — підтвердив другий.
— Так-так… — прокурорським тоном мовив дуже досвідчений чоловік. — Виходить, що стаття, яку ваш Матвій Бєлов приніс вашому Леонідові Серьогіну, не викладає гіпотези радянського вченого Агреста про відвідання Землі жителями далеких планет?
— Викладає, — визнали ми.
— Чи, може, ви скажете, — вів далі наш співрозмовник, — що статті, котрі читає в літаку ваш Григорій Тарасюк, не схожі як дві краплі води на відгуки справжнісінької іноземної преси про цю гіпотезу?
— Схожі, — погодились ми. — Схожі, як дві краплі води…
— А дивна спорідненість між вашими саммілітами і тектитами, що таки справді існують і про походження яких учені сперечаються досі? Це що — випадковість?
— Не випадковість…
— А стародавні рукописи? А Мідний згорток? Можливо, вам невідомо, що їх справді знайшли в Кумрані, неподалік од Мертвого моря?.. А ваш портрет космонавта? Може, ви гадаєте, — ніхто й не зрозуміє, що це “бог марсіян”, котрого знайшов Анрі Лот у пустелі Сахарі?
Ми мовчали. Все це була чистісінька правда. Недаремно наш співрозмовник вважався дуже досвідченим чоловіком.
Мухаммеда Діба, першовідкривача кумранських рукописів, ви перехрестили в Халіда. Єпископа Афанасія — в отця Філіппа. Приписали неіснуючому Бєлову гіпотезу Дайсона про штучні інфрачервоні зорі. І все це без посилань на першоджерела, без лапок, без приміток!
Дуже досвідчений чоловік звів дух, закінчив протирати окуляри і суворо запитав:
— Звідки взяли легенду про велетів?
— Самі видумали, — стомлено відповів один із нас.
— А піраміди?
— Теж самі, — сказав другий.
— А сталевий знак і зірку Таїра?
Ми мовчки кивнули головами.
— Послухайте, — після довгої паузи сказав наш співрозмовник, — а що було далі? Чи пощастило встановити зв’язок із жителями цієї самої зірки?
Тут ми вперше полегшено зітхнули і навіть дозволили собі усміхнутися.
— Гаразд, Бог з вами, — подумавши, сказав дуже досвідчений чоловік. — Фантазуйте. Тільки ось у чому біда, — обличчя нашого співрозмовника стало заклопотане, — звідки дізнаються читачі, де у вас факти, а де фантастичне? Що справді відбулося, а що лише може відбутися? Неодмінно все це поясніть!
Ми вирішили послухатися поради дуже досвідченого чоловіка і познайомили читачів з нашою розмовою.
У 1967 р. видавництво “Веселка” випустить для Вас такі книжки з серії “Хочу все знати”:
Горбовський О. А.Ловці привидів.
Земляк К. П.У незвідані далі.
Карпенко Г. П. Промінь-богатир.
Стефаров П. А. Лісові таємниці.
Супутник юного книголюба.
Тартаковский Б. С. Папирус из Города Мертвых.
Філановський Г. Ю. Мрія другої сестри.
Слідкуйте за появою цих книжок у книгарнях!