Чтение онлайн

…А наступного дня хрест привезли спеціальним літаком у Новосибірськ — в Інститут металознавства.

Металознавці розпочали дослідження — якомога детальніше.

На Тарасюків подив, Бєлов не залишився стовбичити в лабораторії. Сказав, що в нього невідкладна справа в обсерваторії, і побіг.

Професор Файзуллін, звичайно ж, знав Альдамакове “Пояснення”. І ніколи не мав сумніву, що “зірка Таїра” — плід прикрої помилки.

— Немає такої зірки — Таїра, ні, ні і ні! Це я вам кажу абсолютно точно. Така зірка не згадується в жодній книзі.

— З однієї, до речі, ми з вами довідались про неї, — заперечив Матвій.

— Одна ластівка ще не робить весни! — люб’язно усміхнувся професор.

— Але свідчить про те, що весна існує, — дуже серйозно сказав Матвій. — Не було б весен — не було б і ластівок. Жодної ластівки!

— Здаюсь! — знову усміхнувся професор. — Але яке це має відношення до зірки Таїра?

— Найбезпосередніше. Найлегше вважати незрозуміле за непорозуміння. Як справедливо сказав один молодий товариш, завчені істини з чужих слів застряють у голові міцніше, ніж іржавий цвях у сухій колоді… Важче знайти незрозумілому пояснення.

Файзуллін стиснув плечима, знову прочитав текст.

— І все-таки я думаю, що це якесь дивне непорозуміння. Звичайні зірки мільярди фоків не зникають з небосхилу. Природа не поспішає… Далебі, не варто сушити собі голову.

— Ні, варто! — вперто сказав Бєлов. — Послухайте, професоре, я маю до вас невеличке прохання. Вірите ви в зірку Таїра чи ні, однак догнав — не догнав, а погнатися можна. Послідкуйте, будь ласка, за простором навколо сузір’я Риби. Раптом побачите щось незвичне! Дуже прошу вас! Обіцяєте?

Минув день, і хіміки повідомили, що хрест зроблено із сталі — надзвичайно жароміцної та кислототривкої сталі.

Відтак металознавці визначили, що метал, з якого зроблено хрест, було колись виплавлено під вакуумом.

Потім радіохіміки встановили, що ізотопний склад металу дуже схожий до складу звичайних земних високоякісних сталей.

Все це абсолютно не давало аж ніякої відповіді на питання про мету, якою могли керуватися невідомі істоти, що залишили сталевий знак на нашій планеті в центрі накресленого на карті Матвієм Бєловим трикутника.

Матвій розумів, що стоїть на правильному шляху. Що хід його міркувань правильний. Що він намацав першу ниточку мислення тих, хто думав десятки тисяч років тому про майбутніх жителів Землі.

Але що далі? Про що свідчить цей шматок сталі? На що вказувала сталева піраміда, з якої його викувано?

Чому вона була саме тут, а не в іншому місці? Що означала? Якого значення хотіли надати цій дивній посилці ті, хто залишив її людям Землі? Має ця “посилка” якийсь сенс чи це знову лише віха в ланцюжку слідів, таких як Хірбетська піраміда, як піраміда біля Перламутрового озера?

Про що свідчить ця віха? Куди ведуть ці сліди?

Ще з місяць тривали пошуки біля Темірбаша. Але інших залишків сталевої піраміди більше не було. І взагалі більше не було нічого такого, що не належало б до земного життя.

Коли Матвій написав про це Майї в Москву, вона відповіла двома рядками:

“І сказали люди: “Залиште нам вашу силу”. І сказали велети: “Ви скористаєтесь нею на зле”.

Бєлов повернувся в Москву останнім.

Літак прилетів уночі, і Матвій поїхав з аеропорту прямо додому.

В кімнаті все було по-старому. Лише на письмовому столі лежало щось “зайве”.

Матвій підійшов до столу і взяв списаний різко нахиленим уперед почерком аркуш паперу.

Зверху стояло: “З приїздом!” А трохи нижче у стовпчик:

Все, крім дня, що дорівнює ночі, і зірки опівночі, було перекреслено червоною рискою, а біля двох останніх рядків красувалися два великі знаки оклику.

Матвій, усміхаючись, прочитав Майїну записку і заховав її в кишеню.

На столі лежали ще три конверти: один — зі штампом Академії наук, другий — з вензелями Будинку журналістів, третій — з яскравими іноземними марками.

Вмостившись у крісло, Матвій розрізав перший конверт.

Кандидат наук задумливо помахав повісткою.

До засідання лишалося три дні. Три дні — і два питання з Майїної записки…

Перше питання, правда, не дуже й складне. День, що дорівнює ночі, буває на Землі двічі на рік: двадцять другого березня та двадцять другого вересня. Весняне рівнодення і осіннє рівнодення.

Зате зірка опівночі — куди міцніший горішок. Навіть неозброєним оком можна побачити опівночі тисячі зірок. Яку ж із них має на увазі легенда?..

У другому конверті теж лежала повістка. Редакція журналу “Наука XX століття” запрошувала Бєлова на зустріч з журналістами.

Із третього конверта випав кольоровий фотознімок — чотири круглоголові істоти в скафандрах. На маленькому шматку паперу рябіло кілька рядків:

Матвій глянув на фотознімок ще раз. Над круглими шоломами чужинців стародавній художник абсолютно чітко змалював вусики антен з маленькими кульками на кінцях.

Якби можна було зазирнути під ці скафандри! Побачити очі тих, хто двадцять тисяч років тому переступив через міжзоряні простори і зійшов на Землю, щоб залишити жителям увігнану в кору загадкову сталеву піраміду…