Чтение онлайн

Херувими – то ангели відання. Саме слово “херувим”, власне, й означає “відання”, “знання”. У Біблії вони зображені багатоокими. Тут – повнота бачення духовного, повнота відання істини. Так у Єзекіїля про херувимів читаємо:

“А все їхнє тіло (духовне, безумовно, тіло, бо ж ангели – “суть службові духи”), і їхня спина, і їхні руки, і їхні крила… повні очей навколо (тут всесторонність просвітлення правдою, “очі спереду і ззаду” – знання прийдешнього і майбутнього, освячені світлом істини діла та прагнення)…” (Єзекіїля, 10 розділ, 12 вірш).

Меч херувимський – то є меч Слова, меч духовний, меч “полум’яний”. Як і каже про нього “апостол народів” Павло: “Візьміть… меча духовного, який є Слово Боже”; “Бо наш Бог – то «палючий огонь»!” (див. Послання апостола Павла до Ефесян, 6 розділ, 17 вірш; до Євреїв, 12 розділ, 29 вірш). Цей меч знаходиться “на сході” від Едему...

Що є “схід” у біблійній мові? Схід – це напрямок до сонця. А “Сонце правди – Христос!” Це Він названий у Слові “Сходом з висоти” (див. Луки, 1 розділ, 78 вірш). І саме цього напрямку й слід триматися тим, хто хоче віднайти шлях до Раю.

“Я є Шлях”, – говорить Господь. “Я є шлях, і правда, і життя!” Я є шлях правди, який веде до життя вічного, до того живоносного Древа, плоди якого є плодами Духа, що про них сказано: “А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, здержливість, лагідність. Закону нема на таких!” (Послання апостола Павла до Галатів, 5 розділ, 22–23 вірші). Але, щоб досягти цих плодів, треба пройти через “меч, який обертається”, через обрізання духовне, про яке мовить пророк: “Обрізуйтеся Господеві, й усуньте із ваших сердець крайні шкірки…” (Єремії, 4 розділ, 4 вірш). “Віддай плоть – і прийми Дух”, – навчають отці Церкви. І Петро благовістить:

“Тому докладіть до цього всю пильність, і покажіть у вашій вірі – чесноту, а в чесноті – роздумування (обрізування “затовстілих вух” своїх мечем Слова),

а в роздумуванні – стримання (обрізання “крайньої плоті” пожадань тілесних “обертаючимся мечем” посту й молитви), а в стриманні – терпеливість (обтинання волі своєї волею Божою), а в терпеливості – благочестя (благочестя смиренномудрості: нерукотворне Христове обрізання Духом через хрещення – самозречення та повне занурення у смиренну віру),

а в благочесті – братерство, а в братерстві – любов (аж до повного, святого розчинення в Любові: “Возлюби Господа, Бога свого, та ближнього свого, як самого себе”).

Бо коли це в вас є та примножується, то воно зробить вас нелінивими, ані безплідними для пізнання Господа нашого Ісуса Христа (не залишить нас без плодів благодатного древа життя, древа Богопізнання. Бо “Життя ж вічне – це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його” (Євангеліє від Івана, 17 розділ, 3 вірш))” (див. Друге послання апостола Петра, 1 розділ, 3–11 вірші).

Слово Боже – це Слово для нас і про нас. І всі події, всі епізоди Святого Письма завжди є тінню духовних речей. Бо ж і древо життя – древо віри, надії, любові – в нас. І “Христос в нас – надія слави”. І Царство Небесне – предвічний Едем – в нас. І війна архистратига Михаїла із “змієм великим, вужем стародавнім, що зветься диявол і сатана”, також в нас. І херувим з мечем, що обертається, – в нас! Бо й всі ми, хто йде дорогою правди на схід, зрештою також покликані стати вісниками слави Божої, ангелами відання, “херувимами помазанними”, як і тлумачить це святий Макарій Єгипетський:

“Правдивим і безсумнівним було те, що бачив Пророк (Єзекіїль) у захопленні; але воно вказувало на інше, було прообразом чогось таємничого й божественного, таємниці справді схованої від родів, але виявленої в останні часи…

Пророк споглядав таємницю душі, якій повинно прийняти Господа свого і статись престолом слави Його. Бо душа, яку Дух, уготувавши її як сидіння й помешкання Собі, сподобив прилучитись до світла Його й осяяв красою невимовної слави Своєї, робиться вся – світлом, вся – лицем, вся – оком; немає у неї жодної частини, яка не була б повна очей світла, тобто, немає у ній нічого затьмареного; але вся вона суцільно стає світлом і духом, вся сповнена очей, і не має ніякої останньої, або задньої сторони, але звідусіль показується лицем, тому що зійшла на неї й возсідає на ній невимовна краса світла Христового…”

Віддай плоть і прийми Дух… Суворий і ясний шлях віри. Гостре відчуття власної гріховності, щире розкаяння у гріхах та надія на єдиного Бога – ось ознаки правдивого християнства, прикмети істинної православності. Тому-то меч херувимський – то є у першу чергу меч покаяння! Покаяння ж з плодами самозречення – ключ до смирення. А смирення – єдині двері в загублений Рай... Благословен, хто знайшов їх! Благословен, хто йде цим претрудним шляхом смирення й аскези! Благословен, хто йде во Ім’я Господнє…

ПОЧУЄТЕ – Й НЕ ЗРОЗУМІЄТЕ…

Запитання: Розкрийте, будь ласка, духовний зміст вигнання Ісусом торгівців із храму. Не вірю, що Христос міг поводитися подібним чином.

Відповідь: Про подію, що так вразила уяву читача, розповідають усі чотири євангелісти. Наведу її в інтерпретації святого апостола Івана Богослова:

“А зближалася Пасха юдейська, і до Єрусалиму подався Ісус.

І знайшов Він, що продавали у храмі волів, і овець, і голубів, та сиділи міняльники.

І, зробивши бича з мотузків, Він вигнав із храму усіх, – вівці й воли, а міняльникам гроші розсипав, і поперевертав їм столи.

І сказав продавцям голубів: «Заберіть оце звідси, і не робіть із дому Отця Мого дому торгового!»

Тоді учні Його згадали, що написано: «Ревність до дому Твого з’їдає Мене!»” (Івана, 2 розділ, 13–17 вірші).