Обитель героїв
Шрифт:
– О, ваша світлосте! Ваш ніс – надбання вітчизни!
– Що скаже Тихий Трибунал? – обернувся Конрад до вігіли.
– Тихий Трибунал цікавиться: мускат і мускатель – це не одне й те саме?
Барон став схожий на незайманку, якій запропонували голій проїхати верхи вулицями Реттії. І не заради порятунку батьківщини, а за смішні гроші.
– Генрієтто, ти ганьбиш мене в присутності сторонніх! Мускат – вино лікерне, зріле, з тонами троянди, меду й цитрона! А в мускателі є домішки винограду інших сортів, він на третину кисліший, і аромат слабший… Але, зауважу, букет мускатів за тривалої витримки погіршується; що ж до мускателів…
– Тихий Трибунал, – перебила Анрі натхненного оратора, – простий і доступний. Тихий Трибунал каже «так» мускателю.
Не в змозі сперечатися з очевидним, барон скрушно розвів руками.
– Отже, мускатель для дами, і скляночку рому…
– Дванадцятирічний золотий «Претіозо»! – просяяв Трепчик. – Носом не похвалюся, але пам'ять, знаєте, ще зубата! Агов, Гастоне…
Незабаром, з келихами в руках, вони пройшли до центру зали.
– …Номочко, припини їсти очима капітана Штернблада! Він може тебе неправильно зрозуміти…
– Ох, Андреа, мені так подобається, коли ти ревнуєш!
– А мені не подобається…
– Скажи, любий, а ти міг би зурочити капітана раніше, ніж він відріже тобі що-небудь? Ні, не перевіряй, я просто так, теоретично…
Вони чудово виглядали поруч: мужній широкоплечий Мускулюс, чия статура якнайкраще підходила до прізвища, і ставна повногруда красуня Наама: сині озера очей, пухнасті вії, щоки ледь побризкані ластовинням – і руса коса до пояса. Малефік заради свята скинув свою вічну куртку – лазуровий із золотим гаптуванням каптан Андреа чудово гармоніював із сильно декольтованою сукнею некромантки, вишитою по ліфу дрібними перлами.
– Добридень, пане барон!
– Анрі, ви неперевершена!
– Пані Шавазі! Кажуть, ви перебралися з Чуриха до Реттії?
– О, так! Між іншим, завдяки Андреа і вам, пані Кукіль.
– Мені?
– Наше коротке співробітництво в лабораторіях Чуриха принесло плоди значно вагоміші, ніж можна було сподіватися. Вузька спеціалізація заважає прогресу Високої Науки: на стиках галузей криється стільки нового! Принципово інші підходи, несподівані ракурси, побічні ефекти… Словом, ректорат Універмагу запросив мене і Фросю – ну звісно, гросмейстера Ефраїма! – до столиці, прочитати курс лекцій зі структуральної дрейгурації. А троє професорів, у тому числі й приват-демонолог Матіас Кручек, за обміном виїхали в Чурих. Перспективи відкриваються такі, що…
Очі Номочки палали, на щоках проступив чарівний рум'янець.
– Його чорнокнижництво в Реттії?
– Його чорнокнижництво стоїть біля вікна і п'є шостий кубок вина підряд!
– Даруйте, ми вас ненадовго покинемо…
– Звичайно!
Ефраїм Клофелінг був не сам. Одягнений у довгу мантію академіка, гросмейстер азартно розмахував повним кубком (вино при цьому залишалося без руху, немов замерзло), щось розповідаючи Фернану Терцу. Поруч із профосом стояла Марія Форзац. Барон з вігілою насилу її впізнали: після зняття печатей і зникнення діббука містрис Форзац дуже змінилася. Обличчя пані помітно ожило, рухи стали вільнішими і більш плавними; Марія погарнішала і, здавалося, скинула з пліч десяток років.
«Тягар з душі звалився, – думала Анрі, дивлячись на усміхнену містрис. – У буквальному розумінні слова. Цікаво, як вона себе почуває без діббука? Вільною? Чи навпаки, ніби втратила частину самої себе? Хотілося б знати…»
Чогось не вистачало трійці біля вікна.
Ах так, собаки.
– …саме вас, друже мій! Зрозуміло, не вас особисто, а Дозору Сімох у цілому. Ви ніколи не замислювалися, чому характер дій і методи Дозору не змінюються протягом століть? Не всім ці методи здаються правильними, багато хто вважає, що діяльність ордену-невидимки перешкоджає розвитку ряду галузей Високої Науки; є ображені, є супротивники… Час замислитися, тонше підійти до рішення окремих питань. У капітул приходять нові люди зі своїми поглядами, ідеями, болем, страхами… А проте, все залишається, як і раніше. У чому причина?
Гросмейстер зробив багатозначну паузу, відпив ковток вина. Барон з вігілою зупинилися за три кроки, не наважуючись перервати монолог його чорнокнижництва. Слова Ефраїма призначалися не їм, але грос говорив на повний голос, чути його міг будь-хто бажаючий – що, схоже, анітрохи не бентежило великого некроманта.
– А я вам відповім! У іменах. У традиційних іменах, чужих номенах, що належали батькам-засновникам Дозору, які щораз приймають на себе нові члени капітулу. Це не минає безслідно:
ім'я накладає відбиток. Ні, вожді Дозору не пересаджують імена в повному обсязі доленосних вібрацій, але частково, в основі… Якщо можна трансплантувати ім'я – чому не можна зробити подібну операцію з іншими супутниками особистості? З духом? З тінню? От я й кажу: номенклатурна традиція Дозору Сімох підштовхнула Чурих…
Із пронизливою врочистістю завили сурми. У далекому кінці зали, на маленькому подіумі, з'явився квартет герольдів Ордену Зорі. Як і слід було сподіватися, двоє – в молочно-білому, двоє – у вугільно-чорному вбранні. Звуки сурм вдруге наповнили залу, герольди завмерли, і на подіумі виник поважний, як ліктор-новобранець, дідок. Зовні він віддалено скидався на графа ле Бреттен. «Флаг-канцлер Ордену», – прошепотіли за спиною. Одягнений флаг-канцлер був просто, без прикрас. Тільки знавець, яким був фон Шмуц, міг гідно поцінувати й бездоганно пошитий чорний камзол, і панталони з білого атласу. Мабуть, на самих тільки кравцях розоритися можна…
У руках дідок тримав неймовірних розмірів сувій.
– Пані та панове! – бас у флаг-канцлера виявився потужний, командорський: заповнив залу вщерть. – Від імені Ордену Зорі радий привітати вас…
Офіційних промов Конрад не любив, а тому переніс увагу на склянку з ромом. Внаслідок цього канцлерський спіч благополучно пройшов повз вуха барона; лише час від часу долітали окремі пасажі. Зокрема, з'ясувалося: крім Конрада з Анрі, прокуратора Цимбала й голови «двох Т» Серкіса, до ради піклувальників притулку належать також гросмейстер Клофелінг, лейб-малефік Мускулюс (сам із сиротинця, малефік, почувши своє прізвище, розплакався), капітан Штернблад…
– …і Кош Малой, депутат-мажоритарій від громади гомолюпусів Глухої Пущі!
«Тепер за долю притулку можна не турбуватися, – вирішив барон. – „Два Т“, Всевидющий Приказ, лейб-малефіціум, вища некромантура, королівська гвардія і рудий дурник-перевертень. Нумо, хто бажає скривдити бідних сиріток?»
– …малолітніх чад, знайдених за таємничих або героїчних обставин… магічними символами, артефактами чи загадковими родимками, знаками небес…
Бас флаг-канцлера ширився й міцнів.
– …непрямими втіленнями Чистих Начал… Заявки на всиновлення та виховання розглядаються в порядку… Лицарі Ордену Зорі мають перевагу… Заснувати регулярний високосний квест у місцях проживання колишніх вихованців «Обителі героїв» з метою з'ясування їхньої подальшої долі…