Чтение онлайн

Замість відповіді Віола ввімкнула дистанційний Р-уловлювач. Біла крапка яскраво побігла по розграфленому екрану, зупинилась, почервоніла і розбухла до розмірів яблука. Кейн навіть рота роззявив:

— Що за дивина! Десять тисяч рентген — але, здається, не в кратері?

— Ні, джерело на лавовому полі, біля входу в ущелину. Потім обстежимо.

Він зазирнув збоку в холодне, з жорстко примруженими очима і міцно стуленими губами обличчя Віоли.

Двадцять чотири роки, не більше — і шеврони Пілота-Рятувальника першого класу. Позирає скоса, немовби знає щось таке, що ганьбить Кейн а. Ох, молодість!

Вони вивели корпус “Матадора” на навколопланетну орбіту, обережно зняли катушки корабельної пам’яті — командний пункт залишився неушкодженим, оскільки був зібраний у плаваючій надміцній кулі. Коли повернулися до кратера, п’ятигодинний місцевий день уже закінчився, і в глухій темряві мерехтів на рівнині острівець мирного сяйва.

— Десять тисяч рентген… — шепотів розгублено Кейн.

Під рукою Віоли виросло збільшення на екрані телелокатора. Неглибоко в лавовій тріщині засів масивний чотиригранний срібно-синій брус, що м’яко світився. Розвідник лише захрипів, розлючено кусаючи свій кулак.

— Так, ваш контейнер з головним паливом. Дуже вдало викинули, — безпристрасно-дзвінко сказала Віола.

Немовби продовжуючи розпочате мовчазне слідство, вона захотіла побачити тварюку, вбиту Коріним. Пригнічений, враз постарілий Кейн відшукав інфрашукачем печерку перед підйомом на перевал, під нависаючою велетенською брилою. Присоски обережно підняли скелю і далеко відкинули її. Гуркіт прокотився передгір’ям. Невидима рука корабля намацала і втягла в трюм маленьке кругле тільце з обвислими перетинками-крилами…

Віола працювала до ранку в лабораторній каюті. Вірніше, працював універсальний корабельний мозок, одержуючи все нові й нові завдання від господарки. Коли ввімкнувся блискавичний світанок, вона дала останню команду: покласти розчленоване, оброблене всілякими енергіями та хімікатами тіло в морозильник.

Ввійшла в житлову каюту й обережно, немов була поруч з тяжкохворим, присіла на край ліжка, де всю ніч лежав Кейн, втупивши червоні очі в стелю. Той відчув, що дівчина мовчить якось особливо, і повернувся. Вона дивилася, не кліпаючи, в перенісся розвідника, безсило зронивши руки на коліна.

— Господи, а з вами що скоїлось, дівчинко?

— І зі мною, Кейн, і з вами, і з усією Землею… Розумієте, я одразу зацікавилася, чому він обмацував ваші груди… А в нього на череві, виявляється, такий орган, ніби шприц. Шприц…

— Та невже?

Віола спитала несподівано жалібно;

— Ви уявляєте собі… чому людині шкідлива радіація?

— На жаль, досить невиразно. А яке відношення…

— Безпосереднє. Спрощено кажучи, так: під дією випромінювання у клітинах організму атоми перетворюються на заряджені іони. Починаються хімічні реакції, небезпечні для здоров’я. Але от у… — Вона раптом зупинилася, врешті націлившись заціпенілим поглядом в очі Кейна. — У вашої тварюки в цьому… шприці приготовлений заряд такої речовини… я це перевірила… Такої, щоб не могла відбуватися іонізація в організмі.

Віола заплющила очі і несподівано припала обличчям до плеча розвідника.

— Так, — мляво мовив Кейн, погладжуючи пишні кільця Віолиного волосся. — Досить втішно. Отже, вони хотіли зробити нам з Аликом ін’єкцію, щоб ми не загинули, проходячи повз контейнер. А ми, отже… Та-ак! Просто, як у казці, — добрі звірі.

— Даруйте мені, — сказала вона, підвівши обличчя з червоним слідом на щоці від шерстяної фуфайки Кейна. — Даруйте, але це було вбивство. І, можливо, коло ущелини… ви казали… ще двох-трьох…

З рапорту Віоли Мгеладзе, Пілота-Рятувальника першого класу, Координаційній Раді Землі.

Сектор “Дельта”, куб 6347, зірка Кристофовича-Корняну, рятівний катер Центр — 699, екстрений канал зв’язку.

…Висновки пілота Кейна про вину аборигенів у смерті Коріна видалися мені не зовсім переконливими. Більш того, гостра цікавість жителів планети до нас самих і нашої техніки суперечить його думці про їхню низьку організацію. На моїх очах величезна зграя зібралася в кратері навколо розламаного “Матадора”, в той час як на неозорому просторі не було нічого живого. Після знахідки контейнера, що випромінював, сам Кейн цілком змінив свою думку. Обстеження забитого аборигена, яке я зробила за допомогою корабельного мозку згідно з інструкціями, привело мене до цього висновку. Я переконана, що в системі Кристофовича-Корняну мешкає раса розумних істот, зовсім не схожих на людину, але котра має цілком гуманну етику. Трагічний нічний візит аборигена в укриття людей, на мій погляд, свідчить про те, що даній расі незнайоме поняття агресії. А втім, не виключено також, що вони розпізнали в людях розумних істот і чекали того ж по відношенню до себе…

Ні мої знання, ні способи дослідження, які я маю, не дають мені підстав описати фізіологію препарованого мною аборигена: проте я безумовно встановила наявність потужних електробатарей, які не були використані у відповідь на стрілянину Коріна і Кейна…

Пропоную Раді організувати комплексну базу в системі Кристофовича-Корняну. При цьому необхідно детально розробити план контакту з урахуванням можливих наслідків подвійної трагедії, що відбулася при першій зустрічі.

Сподіваюсь, мене вважатимуть гідною присвятити своє життя розвиткові цього Контакту.

Стосовно пілота Освальда Кейна.

Катапультування контейнера з елементом, що розпадається, на поверхню планети — надто серйозне порушення Статуту. Крім того, лише моє прибуття перешкодило Кейну продовжити винищення аборигенів. Вважаю доцільним передати Кейна Суду Корпорації — з формулюванням — “злочинна недбалість…”

Витяг з доповіді старійшин Корпорації Ксенобіологів [4] Координаційній Раді Землі.

“Земля — Головна, Валетта, Центр ксенобіології.

…Що підтверджує висновок пілота-рятувальника Мгеладзе про розум даного біовиду. Більше того, є підстава вважати, що Мгеладзе відкрила цивілізацію, в принципі відмінну від земної, техногенної. У той час, як людина, залишаючись фізіологічно незмінною протягом десятків тисяч років, удосконалює свої знаряддя праці — ці істоти, навпаки, йдуть шляхом активної перебудови власного організму. Нічим іншим не можна пояснити універсальної пристосованості досліджуваного екземпляра. Крім атмосферних легенів, у нього є зябра для водного дихання. Крім зору з дуже широким кольоровим спектром, екземпляр має органи, які створюють і сприймають радіохвилі та рентгенівське випромінювання. Він може генерувати інфра— і ультразвук, а також електричні розряди і видиме світло значної яскравості. Його нюх у тисячу разів тонший за людський. Призначення багатьох органів поки не з’ясовано… Важко також уявити, якою практично була еволюція цього виду, що винайшов і збудував власні органи…”