Чтение онлайн

— Одну хвилиночку зажди. Пробач.

Він швидко вийшов до сусідньої кімнати. Барбара, заінтригована несподіваним втручанням Бірса — депутата Академії Герда в Конгресі Науки, напружено роздумувала над причиною такої поспішності. Може, щось трапилося з екіпажем Горового? Може, змінилися плани комуністичних вчених?

Герд повернувся через п’ять хвилин. Барбара підвелася йому назустріч і здивувалася. Обличчя шефа набуло дивного виразу. Він ніби не бачив нічого навколо, він дивився десь в неіснуючий світ. Підійшовши до вікна, Герд завмер і щось шепотів собі під ніс.

Барбара знизала плечима. Що там таке він почув?

Та ось Герд обернувся, поглянув на дівчину. В його очах з’явився свідомий вираз.

— Ага! Ти чекаєш? Ну-ну, я слухаю!..

— Це я вас слухаю! — здивувалася Барбара.

— Так, так! Я й забув. Але ось що, дівчинко! Плани рішуче міняються. Ти не полетиш до Сиріуса!..

— Чому? — скрикнула дівчина. — А Горовий?

— Сподіваюсь, що й Горовий не полетить! — запевнив шеф.

— Що ж таке? Можу я знати?

— Дуже скоро всі дізнаються про це. А поки що не можу нічого додати!

Барбара дивувалася все більше й більше.

— Що ж мені робити?

— Їдь до мами. Лети в космопорт. Знайомся з кораблем. Твоє мистецтво пілота може незабаром знадобитися. Ще й дуже! Змагання з Горовим одміняється… Але починається інше змагання, дівчинко! Тут вже не престиж Америки! Тут на карті — доля Землі!..

Через два дні після згаданих подій потужні радіостанції і телестудії Герда звернулися до всіх народів світу з коротким, але енергійним посланням. Те ж саме повідомлення було надруковане на перших сторінках газет величезними буквами:

«Люди! Два дні тому відбулося надзвичайне засідання Всесвітнього Конгресу Науки! Президент Конгресу повідомив делегатам про страшну загрозу, яка нависла над землею! Наша планета має зустрітися з іншим небесним тілом, що загрожує всесвітньою катастрофою. В той час, коли потрібно шукати шляхи для рятунку, конгрес вирішив замовчати страшну звістку. Народи хочуть ясної і правдивої відповіді на запитання: Яка доля чекає світ?»

Страх охопив Землю. На ім’я Президента Конгресу полетіло безліч телеграм і радіограм з запитаннями, з вимогою дати вичерпну відповідь на обвинувачення Герда.

Минуло ще три дні. Навколо Землі облетіло заспокійливе повідомлення: Президент Всесвітнього Конгресу Науки виступить по радіо і телебаченню із зверненням до всього світу. Мільйони людей зібралися в той день біля гучномовців на вулицях, біля телевізорів, біля домашніх радіоприймачів. На екранах з’явилося обличчя Президента — спокійне, впевнене. Почувся чіткий голос, який слухала вся Земля.

— Жителі планети! Люди Землі! Порушуючи постанову Всесвітнього Конгресу Науки, деякі радіостанції розповсюдили серед народів Землі панічне повідомлення. Засуджуючи цей недостойний вчинок, Всесвітній Конгрес Науки вирішив інформувати всіх людей про справжній стан речей, щоб уникнути небажаних чуток!

Згідно повідомлень Сімеїзської, Пулковської, Грінвічської, Пекінської обсерваторій та обсерваторій Маунт-Вільсон і Паломар можна стверджувати, що в нашу систему від скупчення Плеяд летить темне планетоподібне тіло. Його маса дорівнює масі Землі або Венери, швидкість — чотириста кілометрів на секунду. Чужа планета знаходиться на відстані дванадцяти мільярдів кілометрів від Землі. Попередні обчислення показують, що небесне тіло проникне до орбіти Землі і 13 червня наступного року зустрінеться з нею. Це справді загрожує катастрофою.

Проте Всесвітній Конгрес Науки закликає всіх людей світу зберігати спокій в цей тривожний час. При Конгресі створюється Надзвичайна Рада, яка координуватиме дії всіх академій і урядів, спрямовані на порятунок цивілізації і планети. Наука досягла такої могутності, що спроможна відвернути навіть космічні катастрофи!

Наступає екзамен, який перевірить зрілість нашого Розуму! Спокій і ще раз спокій, люди Землі!

…А через кілька годин радіостанції Герда передали в ефір нове повідомлення:

«Космічний концерн резервує за собою право самостійно здійснювати проект врятування частини людей. Він розпочинає будівництво сховищ в Антарктиді, в багатокілометровій товщі льоду, який збереже підземні міста від високої температури при катастрофічній зустрічі двох планет».

Об’єднані Нації на екстреному засіданні розглянули заяву космічного концерну і ствердили його проект.

А Земля хвилювалася, ждала, тривожилася. Земля жила одними тільки чутками і повідомленнями про наступну катастрофу. Всі розуміли, що насувається щось велике, страшне і невмолиме. І це щось вже не дозволить жити по-старому, — воно вимагатиме всіх сил, всього знання, всіх можливостей, воно покаже в оголеному, неприкрашеному вигляді душу і серце кожної людини…

Напівтемрява панувала в кімнаті. Тінями причаїлися по кутках телевізори, стільці, шафа з книгами. Лампа з-під непрозорого ковпака малювала яскраве коло на столі, а обличчя людей залишалися в сутінках, і тому скидалися на лиця мерців, їх було шестеро, крім Герда. Троє видатних вчених-фізиків і троє компаньйонів Герда.

Шеф говорив, але разом з тим спостерігав за присутніми. Що думають вони, як реагуватимуть? Це ж перевірка тих, з ким він ділив прибутки і славу. Перевірка вогнем, перевірка смертю…

Герд неквапно малює перед вченими, — а його слова адресовані саме вченим, — свій грандіозний план. Це тільки чернетка, задум, але ж при сучасному розвитку науки будь-яку чернетку можна дуже швидко переробити начисто.

— …отже, який вихід! — говорить Герд. — Сподіватися на об’єднані зусилля всіх націй нема чого. Світ стривожений і охоплений панікою. Координація дій в таких умовах — блеф! І я вирішив… здійснити невеличкий проект. Але перед тим кілька запитань нашим шановним вченим. Містер Дінк!